Живцювання зазвичай проводять у період спокою саджанців, переважно навесні та взимку, але весна є найкращим сезоном. Після весняного живцювання температура поступово підвищується, що сприяє загоєнню, і рослина може проростати та рости після живцювання.
1. Щеплення навесні: Весняне щеплення зазвичай найкраще проводити з 20 березня по 10 квітня. У цей час починає текти сік підщепи та пагона, активний поділ клітин, швидко загоюється шов, а приживлюваність високий. Види дерев, які проростають пізно, такі як: щеплені чорні фініки з хурмою, щеплені волоські горіхи тощо, слід проводити пізніше, а краще після 20 квітня, тобто найкраще проводити в період з Грейн Рейн до Ліксії.
2. Щеплення влітку: Щеплення вічнозелених дерев більше підходить влітку, таких як: смарагдовий кипарис, золотистий кипарис тощо, які мають вищий відсоток приживлюваності в червні.
3. Щеплення взимку: Як підщепа, так і прищепа взимку перебувають у стані спокою, а метаболічна активність клітинної тканини дуже слабка. Ключ до виживання після щеплення полягає в якості штучної рослини. Підщепа та прищепа не повинні втрачати забагато води. Щеплення взимку проводиться в приміщенні під час зимового спаду; після щеплення його переносять у льох для штучної посадки, а навесні - у поле. Під час процесу пересадки, оскільки межа поверхні ще не загоїлася, це впливає на виживання. Щеплені сплячі саджанці також можна утримувати в теплиці для загоєння та попереднього проростання. Перевага щеплення взимку полягає в тому, що його можна щепити в період спокою дерев, незалежно від сезонності росту та спокійного часу, і його можна проводити протягом усієї зими. Це дозволяє повною мірою використовувати зимовий спад для виробництва та підвищити ефективність виробництва.
Час публікації: 07 жовтня 2023 р.
